Сайт працює у тестовому режимі, триває процес наповнення, редагування та внесення змін.

Кульчицький Сергій Петрович

Дата та місце народження: 17 Грудня 1963 р., м. Веймар, Німеччина.

Дата та місце загибелі: 29 Травня 2014 р. , м. Слов'янськ, Донецька область.

Звання:Генерал-майор
Посада:Начальник управління бойової та спеціальної підготовки.
Підрозділ:Головне управління НГУ

Обставини загибелі: Генерал-майор перебував на борту гелікоптера, який після розвантаження продуктів харчування на блокпосту та ротації особового складу повертався з району гори Карачун і був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК. Під час падіння вибухнули паливні баки. В результаті загинуло 12 чоловік: шість військовослужбовців Національної гвардії, включаючи двох членів екіпажу, та шість представників спецпідрозділу МВС України (колишній спецпідрозділ «Беркут»). Кульчицький став першим українським генералом, загиблим під час війни на Донбасі.

Сімейний стан:Залишились дружина та син із сімєю.
Місце поховання:Поле почесних поховань Личаківського цвинтаря, Львів.
Нагороди:

Про героя

Народився в місті Веймарі, де на той час в групі радянських військ у Німеччині проходив службу його батько, Петро Іванович, офіцер Збройних Сил СРСР, виходець із села Чорнокінці Чортківського району Тернопільської області. 1967 р. батька перевели до Далекосхідного військового округу.

1981 р., Сергій Кульчицький закінчив Уссурійське суворовське училище. 1985 р. закінчив з відзнакою Далекосхідне вище загальновійськове училище, де навчався у підрозділі, що готував офіцерів морської піхоти, був старшиною курсу. Для проходження служби скерований за полярне коло в Мурманськшй області. Перш ніж розпочати офіцерську службу, одружився з Надією Богданівною Дребіт, з якою він познайомився трьома роками раніше в Чорнокінцях на Тернопільщині.

Молодий лейтенант мав І розряд з бігу та лижних гонок, І розряд з подоланням смуги перешкод і гирьового спорту. В рукопашному бою переважав одночасно двох-трьох супротивників.

Розпочав військову кар’єру командиром десантно-штурмового взводу Північного флоту ВМФ СРСР. Після розпаду СРСР 1992 р. капітан Кульчицький переїхав до України в Тернопіль, де розпочав службу у Національній гвардії України. З серпня 2012 р.— начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління НГУ.

2014 р. генерал-майор Кульчицький брав активну особисту участь у створенні першого добровольчого підрозділу, сформованого із активістів Самооборони Євромайдану, — 1-го резервного батальйону Національної гвардії. Разом із підготовленими ним резервістами вирушив у район антитерористичної операції на Схід України.

Нагороди і відзнаки:

Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Указ Президента України № 544/2014 від 20 червня 2014 р. «Про присвоєння С.Кульчицькому звання Герой України» “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”.

Орден «Богдана Хмельницького» III ст. Указ Президента України № 745/2008 від 20 серпня 2008 р. «Про відзначення державними нагородами України»

Орден «За мужність» III ступеня (посмертно). Указ Президента України № 584/99 від 28 травня 1999 р. «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Національної гвардії України» ” за особисту мужність, виявлену під час ліквідації наслідків повені в Закарпатській області, зразкове виконання службового обов’язку”.

Відомчі відзнаки МВС України, у тому числі «За відзнаку в службі» I та II ст., медалі «За сумлінну службу» I ст., «15 років МВС України».

Медаль «10 років Збройним Силам України».

Заохочувальна відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України «15 років воєнної розвідки України».

Медалі СРСР «За відзнаку у військовій службі», «70 років Збройних Сил СРСР», «За бездоганну службу» III ст.

Відзначений нагородами Української православної церкви – орденом преподобного Іллі Муромця ІІІ ступеня, орденом “1020-річчя Хрещення Київської Русі”; вищою нагородою товариства Червоного Хреста України “Почесна відзнака”.

Командувач Національної гвардії України генерал-лейтенант Степан Полторак видав наказ, за яким Сергія Петровича Кульчицького було навічно зараховано до списків військової частини 3002.

Батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, який генерал Кульчицький почав формувати із бійців Самооборони Майдану, присвоєно почесне найменування — «батальйон імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького»[21].

15 листопада 2014 р. на місці загибелі екіпажу МІ-8 встановили пам’ятний хрест.

У 2014 р. Укрпошта випустила художній маркований конверт серії «Героям Слава!», присвячений Герою України генерал-майору Сергію Кульчицькому.

У 2015 р. у місті Дніпро вулицю Маршала Гречка перейменували на вулицю Сергія Кульчицького.

29 травня 2015 р. у Львові на площі перед військовою частиною 3002 встановлено пам’ятник-погруддя.

16 березня 2016 р. у Києві в Головному управлінні НГУ встановили погруддя генерал-майорові Сергію Кульчицькому.

2016 р. у місті Кропивницький вулицю Урицького перейменували на Генерала Кульчицького.

20 серпня 2016 р. у місті Вишгород урочисто відкрили вулицю імені Генерала Кульчицького.

У 2016 р. у Коростені вулицю Фрунзе перейменували на вулицю Генерала Кульчицького.

17 березня 2016 р. у місті Мукачево вулицю Ростовську перейменували на вулицю Сергія Кульчицького.

12 серпня 2022 р. у місті Кременчук вулиця Генерала Карбишева перейменували на вулицю Сергія Кульчицького.

27 жовтня 2022 р. у місті Київ вулицю Матросова перейменували на вулицю Генерала Кульчицького.